Вірші російською

Вірші Олександра Високого

Кохану людину треба бачити не очима, а серцем. Так вважає Олександр Високий, який зібрав в цій книзі свої кращі вірші про кохання. «Даний збірник – спроба закарбувати на папері маленьку дещицю безмежного світу наших почуттів. Що з цього вийшло, не мені судити. Але сподіваюся, що світло любові, чудовий і незрозумілий, добрий і обпалює, не залишиться непоміченим … »

Я былые годы не сужу,

Не берусь переиначить – поздно.

Обозначу только лишь межу:

Время до тебя и время после.

На моем пути немало встреч,

Но они ничем не увенчались.

Лишь тепло одной я смог сберечь,

Той, когда с тобой мы повстречались.

Никогда тебя не упрекну

За рассветы, весны не со мною.

Больше всех люблю тебя одну

И зову тебя своей судьбою.

Ни к чему нам годы ворошить,

Потакая ревности капризам.

Будем нашим счастьем дорожить

И любить, и радоваться жизни.

Говорят, что семья – это дань старине.

Точка зрения эта знакома…

Кто-то ищет уюта в чужой стороне,

Ну а мне легче дышится дома.

Здесь и радость моя, и большая любовь.

И печали порой настигают.

Здесь детей четверых обрели мы с тобой,

И судьба не нужна мне другая.

И когда мне друзья убежденно твердят,

Что женитьба – та-а-кая ошибка.

Вспоминаю жену и четверку ребят,

И, простите, не прячу улыбку.

«Вот и чай».

«А вот моя пиала».

Наливаешь, глядя мне в глаза.

Я не знаю, что ты увидала,

А в твоих искрится бирюза.

А в твоих голубизна разлита,

От нее когда-то я пропал.

Вот и нынче карта моя бита.

Я еще, добавки, заказал.

Наливаешь.

«Что за чай?»

«Обычный».

А по мне так лучший из чаев.

Раньше кровь звенела от «столичной»,

А теперь лишь чай – и я готов.

Неужели чай?

Иль взгляд чудесный?

Как ни бьюсь, но в толк я не возьму.

Важно вот что: мой порыв сердечный

На твою настроился волну.

Ты лицо уронила в цветы.

Обо мне на минуту забыла.

И внезапно:

«Как мило.

Как мило,

Что принес их мне именно ты.

Я люблю только эти».

«И я».

Наши вкусы случайно совпали.

Совпаденье решало едва ли,

Но судьба изменилась моя.

Пролетели года. Се ля ви.

Было столько красивых букетов…

Но тот первый, из жаркого лета,

Был предвестником нашей любви.

Пока мы вместе, я спокоен.

Расстанемся – все валится из рук.

Душа моя и весь я скроен

Из тонких тканей верности и мук.

Ты у меня одна. В разлуках

Уходит в тень вся мелочь бытия.

И в блеске волн, в прибоя звуках

Мне чудится лишь доброта твоя.

Я жду минуты нашей встречи.

Листаю дней безликость и печаль.

С надеждой в сердце каждый вечер

 Я выхожу на каменный причал.

Мы встретились вечером в мае.

Я помню тот сладостный миг…

Букет от меня принимая,

Коснулась ты пальцев моих.

Как будто коснулась случайно.

Но точно огнем обожгла.

И сразу горячая тайна

Меж мной и тобой пролегла.

Не помню, что сказано было.

Но знают о том соловьи…

Мы шли. Нет, скорее, мы плыли

Под парусом первой любви.

И звезды над нами сияли.

И белой сирени метель…

И, к счастью, тогда мы не знали

Про горечь разлук и потерь.

Кохайте, і світ стане кращим!

Які б життєві проблеми не перешкоджали нам, яким би нестерпним не здавалось життя, але в світі є те, що дає надію, надихає, виводить нас з депресії, зневіри, відчаю, робить щасливими, це – кохання. Величне і прекрасне почуття, дане нам Богом.

Ми всі з власного досвіду знаємо, як воно приходить – несподівано, святково, захоплює серце і душу, все навкруги наче розквітає (зазвичай ця подія відбувається саме весною), і сам ти змінюєшся на краще, відчуваєш і подих вітру, і шелестіння трав, і коливання пелюсток троянди, і пташиний гомін, і дотик сонячного проміння, і жебоніння струмка.

Доля подарувала мені щасливу мить зустрічі з найкращою дівчиною на землі, яка згодом стала моєю дружиною. Саме їй я присвятив всі свої поезії про кохання.

Олександр Високий

Олександр Високий – Сучасний Український поет

Українська мова завжди вважалася самою гарною, мелодійною й співучою мовою серед всіх мов світу. Письменники України довгі роки звеличували українську мову завдяки творам, пісням, віршам.

Українська мова неймовірна й багата, завдяки їй можливо найкращім чином виразити всі переживання людини, а також передати всю гамму почуттів які переповнюють серце й душу. Таким шляхом пішов і сучасний поет Олександр Високий, так як українська мова є найкращим інструментом для самовираження.

На сьогодні Олександр Високий має велику збірку поезії і це ще не кінець, так як у письменника велике натхнення. И все це завдяки коханню до його дружини. А що як не кохання спонукає нас творити красу, створювати щось нове и прекрасне, що буде дарувати радість и тепло не тільки самому творцеві, його музі, а й всім оточуючим. Коли почуття б’ють через край, хочеться кричати про це, й поділитися своїм щастям з всім світом. А що ж як не вірші ще зможе так гарно передати всі емоції, почуття й переживання поета читачеві?

На сьогоднішній день Олександр Високий – це відомий Український поет, який за роки своєї творчості має вже сім опублікованих книг, а також співпрацю з відомими співаками, котрі виконують його пісні.

Дуже прикро, що на сьогоднішній день Українські поети – це велика рідкість. Але від цього українські поети є ще ціннішими самородками української культури.

Ознайомитися з творчістю письменника Олександра Високого, а також зв’язатися з ним, Ви можете відвідавши сайт Високого. Тут Ви знайдете вірші поета які зачаровують Вашу душу і серце, і подарують Вам багато позитивних емоцій. Кожен вірш поета має свою історію, і вчитавшись в його глибинний зміст кожен знайде в них щось близьке и важливе для себе.

Подобається творчість Олександра Високого?