Вірші Олександра Високого

На пелюстках розквітлої троянди

Помітні краплі чистої роси.

Вона чудова, неповторна, справді

Подібної в саду нема краси.

Хотів я квітку зрізать, та не в силах,

Дивлюсь на неї, думаю про те,

Що біля нас з тобою все красиве,

І ніжне, і чарівне лиш цвіте.

Тому і щастя наше – не омана,

З роками його світло не згаса.

І наче символ нашого кохання –

Троянди пломенистої краса.

******************

On petals of a budded rose

I see the drops of morning dew.

It is so pure, unique and close,

Unequalled as it’s always new.

I wished to cut the floweret,

But then I glanced at it and thought:

“Look, all around us is so great,

What charm and tenderness it’s got!”

Thus, happiness is not deceit

It doesn’t fade with time that flows,

And our love is as complete

As are the petals of the rose.

Ти мені колись подарувала

Найдорожче – почуття свої.

І про те лиш синє небо знало,

Квіти в полі й весняні гаї.

Як приємно серцем відчувати

Відданість безмежну і палку.

Як прекрасно все життя кохати

Жінку, повну ніжності таку.

Промінь сонця пестить твої щоки,

Ти вві сні жадана, чарівна…

Знову я кохаю тебе, доки

Є в мені ще сила вогняна.

******************

You gave me once a special gift,

The priciest of all – your love.

And no one knew, except the swift

That flittered in the sky above.

Except the flowers in the grove,

They felt the essence of devotion,

How sweet it was to share the glow

Of loving you – such soft emotion…

A sunbeam’s caressing your cheek,

You’re dreaming and I feel desire…

I love you and I’m never weak

As long as heart is filled with fire.

З кохання починається життя.

Ми всі розпочалися із любові.

Коли у скроні б’є її гаряча повінь,

Ми забуваємо про мінуси буття.

І хай там що – вона понад усе.

І ти про це, кохана, добре знаєш,

Коли мене в обіймах зігріваєш,

Нас човен пристрасті вперед несе.

І вже не зупинити жодну мить,

Напругу почуттів не подолати.

Який то привілей – тебе кохати,

І як прекрасно тим коханням жить.

******************

Our life begins with our love.

Thus, everyone breaks out from loving.

And once our mind is hit by hottest flooding

We all forget the minuses of life.

Whatever’s up – my love can conquer all.

I’m sure you know this, and no chance for muddles

When I am resting in your warmest cuddles,

And our ship is carried by a passion call.

No moment can be stopped from now

No sense is there to overcome the tension.

So, what a privilege – I need to mention –

That is – to love you and to live with love.

Я радуюсь тому, что рядом ты.

Что в наших днях воспрянула надежда,

Что лучшее случается, как прежде,

И помыслы у нас, как снег, чисты.

Я радуюсь, что мы опять вдвоем.

И рядом нет иных фигур незваных.

Пренебрегая шумом ресторанным,

Мы радость встречи переносим в дом.

Огонь в камине. Нам не нужен свет.

Под звон бокалов произносим слово,

Которое по существу не ново,

Но так приятно слуху столько лет.

Я радуюсь, что вечер дарит нам

Все переливы и оттенки чувства.

Что нам теперь вовек не будет грустно.

И вся печаль достанется дождям.