Твори

Вірші Олександра Високого

«Кохану людину треба бачити не очима, а серцем», – так вважає Олександр Високий. Поет наголошує, що його вірші – це спроба закарбувати на папері безмежний світ наших почуттів, і сподівається, що «світло любові, ніжне й чарівне, не залишиться непоміченим читачами…» Вашій увазі пропонуються поезії українською мовою, частина яких перекладена англійською.

В кімнату тихий ранок завітав.

У вікна навкіс – золоте проміння.

Ти незбагненна, ти з моїх уяв

Прийшла в життя,

Мов ангельське створіння.

В ранковій тиші дихання твоє –

Чому, не знаю – вабить і хвилює.

А щедре сонце світло ллє і ллє,

Немов з моєї слабкості кепкує.

Я доторкнувсь до ніжних рук твоїх,

Куточок ковдри відгорнув нечутно.

Моя настирність – то, напевне, гріх,

Який я поцілунками спокутав.

На мить завмерло все єство в мені,

А далі – вибух почуттів гарячих…

Пробач мені, що був я нетерплячий

У ці хвилини пристрасті хмільні.

Я весь – в полоні красоти твоєї:

В очах – блакить, волосся золоте.

Нагадуєш чарівність орхідеї,

Що квітом різноколірним цвіте.

В тобі одній поєднано сто грацій,

Яскравість степу, сутінки лісів,

Тому не можу я не підкорятись

Цим поглядам, коли не треба слів.

В чарівності своїй ти незбагненна,

Любить тебе – це пошук без кінця.

Мабуть, тому про люблячі серця

Писав Шекспір, що це одвічна тема.

І я іду до тебе щохвилини,

Ціную кожну неповторну мить.

І мед гіркий із присмаком малини

Я з вуст твоїх ще буду пить і пить.

Знову осінь заступила літо.

Дощ і вітер.

Незабаром сніг…

А моя душа теплом зігріта,

Що незмірне ув очах твоїх.

А душа не хоче розставання

З тим, яскравим,

Серцю дорогим.

Бо з тобою ми лише коханням,

Лиш коханням живемо одним.

Жовте листя падає додолу,

Темні краплі ковзають на склі.

Ти – найкраща,

Ти – дарунок долі,

Наймиліша квітка на землі.

Я сьогодні вийшов в ліс осінній,

Заблукав у соснах серед дня.

А в душі лиш ти,

Моє спасіння,

Незабудко, ластівко моя.

Я знаю: ти – моє спасіння,

З Небес, мов ангел,

Ти прийшла.

І в час весни, і в день осінній

До тебе тягнеться душа.

Твій голос ваблячий і милий

В мені,

Мов музика, звучить.

Нема в житті такої сили,

Що нас зуміла б розлучить.

Немовби птах до тебе лину,

Назустріч руки я тягну.

Люблю,

Люблю тебе одну.

Цілую перса і коліна.

А ти за це не дорікаєш,

А ти така, як маків цвіт.

Про те, що я люблю,

Ти знаєш

Вже стільки зим і стільки літ.

Коли ти поруч, тепла і сонлива,

І перший промінь грає у вікні,

Я серцем розумію:

Ти є диво,

Яке Господь послав колись мені.

Ти вся із ніжності.

Довірлива, відкрита,

Залюблена у квіти і зірки.

Не випадково весну і півліта

Твоєї добивався я руки.

Моя рішучість вирішила долю.

З’єднав навік нас жовтень золотий…

Яка це радість –

Буть завжди з тобою.

Рецепт у щастя вічний і простий.

В сьогоденні, повір, тільки ти

І спасіння для мене, і радість.

Твої помисли чисті й святі,

В душу сіра імла не закралась.

Сині очі кохані, близькі.

Біля мене кружляєш, мов бджілка…

Пам’ятаєш, як злі язики

Віщували, що шлюб наш – помилка?

А минуло вже стільки років.

І попереду нові світання.

Я тобі все життя присвятив.

Ти – моє незрадливе кохання.

Українська поезія про кохання – розмаїття почуттів любові.

Поезія – це мовне мистецтво, яке здатне передавати переживання, емоції та почуття талановито підібраними епітетами, метафорами та римами.

Сучасна українська поезія, ясна річ, значно різниться з поезією, яка була десятки років тому, проте її краса й глибина почуттів також вражає своєю силою і неповторністю. Вона спроможна викликати різні емоції, зачарувати, надихнути, підбадьорити, заспокоїти людину й навіть зцілити душу. Поезія здатна зачепити глибинні струни нашої душі, залишаючи після себе тільки позитивні емоції, закарбовуючи в серці та в пам’яті найкращі спогади.

Любовна поезія – це передусім краса людських почуттів. Про любов було написано дуже багато творів, пісень і віршів, але, незважаючи на це, всі вони унікальні та неповторні, оскільки кожна людина виражає свою любов і почуття по-різному, своїми словами й метафорами. Крім того, любов — поняття багатогранне, описати її декількома словами зовсім непросто. Сучасна поезія про кохання проникає в саме серце й дарує частинки тепла та любові, якими так щедро діляться зі своїми читачами поети.

Українська поезія про кохання – це дуже зворушливі, чуттєві та теплі твори з глибинним сенсом. Вони захоплюють, зачаровують і закохують у себе поціновувачів художнього слова й щирих почуттів. Напевно, тільки вірші спроможні в повній мірі показати, наскільки сильно й щиро здатна кохати людина.

Поезія – це краса слова, велика гама почуттів, а також цінна спадщина українського народу, яка й через десятки років буде такою ж неперевершеною для сприйняття.

Сподобались книги Олександра Високого?