
Я в полоні очей твоїх ніжних
І волосся, що хвилею б’є,
І обіймів, і дотиків грішних,
І всього, що в тобі тільки є.
Поступово ти з розуму зводиш,
І, сп’янілого, п’єш мене, п’єш…
Ти всю пристрасть жіночої вроди –
Навіть більше! – мені віддаєш.
Не скоритись тобі вже не сила.
І рвонуло бажання в мені…
Я прокинувся… майже щасливий,
Що кохався з тобою вві сні.