Вірші українською

Вірші Олександра Високого

«Кохану людину треба бачити не очима, а серцем», – так вважає Олександр Високий. Поет наголошує, що його вірші – це спроба закарбувати на папері безмежний світ наших почуттів, і сподівається, що «світло любові, ніжне й чарівне, не залишиться непоміченим читачами…» Вашій увазі пропонуються поезії українською мовою, частина яких перекладена англійською.

Мені завжди

Твоєї ніжності бракує…

Коли, буває,

Відстань розділяє нас –

В краю далекому

Лише про те жалкую,

Що почуттів твоїх

Не взяв я про запас.

За нескінченною

Тягнучкою дороги

Я чую голос твій

І шепіт рідних нив…

І де б не був я –

Поспішаю до порога,

Де я тобі, кохана,

Серце залишив.

Промінь сонця пестить твої щоки,

Ти вві сні жадана, чарівна…

Знову я кохаю тебе, доки

Є в мені ще сила вогняна.

Ти мені колись подарувала

Найдорожче – почуття свої.

І про те лиш синє небо знало,

Квіти в полі й весняні гаї.

Як приємно серцем відчувати

Відданість безмежну і палку.

Як прекрасно все життя кохати

Жінку, повну ніжності таку.

З кохання починається життя.

Ми всі розпочалися із любові.

Коли у скроні б’є її гаряча повінь,

Ми забуваємо про мінуси буття.

І хай там що – вона понад усе.

І ти про це, кохана, добре знаєш,

Коли мене в обіймах зігріваєш,

Нас човен пристрасті вперед несе.

І вже не зупинити жодну мить,

Напругу почуттів не подолати.

Який то привілей – тебе кохати,

І як прекрасно тим коханням жить

Ти відчинила вперше нам двері

У яскравий світ.

В ньому веселки і акварелі –

Враження нові.

Творче натхнення дарує нам кожен

Неповторний день.

Ти нам як мати, школо художня,

Любимо тебе!

Пр.

Державна художня школа –

Навчань і розваги час.

Заквітчана і святкова,

Гостинно стрічає нас.

До тебе приходим і знаєм,

Що тут ми родина одна,

В якій ми щасливо зростаєм,

І кращої в світі нема.

Мудрості вчитись, красно творити –

Маєм заповіт.

Всі ми насправді талановиті,

Розмалюєм світ.

Ми не полишим шлях свій ніколи,

Рухаймось вперед.

Ти нам як мати, зоряна школо,

Любимо тебе!

Образ  твій  вигадувать  не  стану,

Ти  мені  потрібна  без  прикрас.

Я  тебе,  чарівну  і  жадану,

Так  кохаю,  наче  в  перший  раз.

Ти  прийшла,  здається,  просто  з  Неба,

Водночас  на  щастя  й…  на  біду,

Бо  з  моменту  зустрічі  –  від  тебе

Я  очей  своїх  не  відведу.

Ти  мене  привабила  й  згубила,

Наче  сонця  променем  здаля…

Падаю,  мов  яблуко  дозріле,

На  твоє  смарагдове  гілля.

Українська поезія про кохання – розмаїття почуттів любові.

Поезія – це мовне мистецтво, яке здатне передавати переживання, емоції та почуття талановито підібраними епітетами, метафорами та римами.

Сучасна українська поезія, ясна річ, значно різниться з поезією, яка була десятки років тому, проте її краса й глибина почуттів також вражає своєю силою і неповторністю. Вона спроможна викликати різні емоції, зачарувати, надихнути, підбадьорити, заспокоїти людину й навіть зцілити душу. Поезія здатна зачепити глибинні струни нашої душі, залишаючи після себе тільки позитивні емоції, закарбовуючи в серці та в пам’яті найкращі спогади.

Любовна поезія – це передусім краса людських почуттів. Про любов було написано дуже багато творів, пісень і віршів, але, незважаючи на це, всі вони унікальні та неповторні, оскільки кожна людина виражає свою любов і почуття по-різному, своїми словами й метафорами. Крім того, любов — поняття багатогранне, описати її декількома словами зовсім непросто. Сучасна поезія про кохання проникає в саме серце й дарує частинки тепла та любові, якими так щедро діляться зі своїми читачами поети.

Українська поезія про кохання – це дуже зворушливі, чуттєві та теплі твори з глибинним сенсом. Вони захоплюють, зачаровують і закохують у себе поціновувачів художнього слова й щирих почуттів. Напевно, тільки вірші спроможні в повній мірі показати, наскільки сильно й щиро здатна кохати людина.

Поезія – це краса слова, велика гама почуттів, а також цінна спадщина українського народу, яка й через десятки років буде такою ж неперевершеною для сприйняття.

Сподобались книги Олександра Високого?