Вірші українською

Вірші Олександра Високого

«Кохану людину треба бачити не очима, а серцем», – так вважає Олександр Високий. Поет наголошує, що його вірші – це спроба закарбувати на папері безмежний світ наших почуттів, і сподівається, що «світло любові, ніжне й чарівне, не залишиться непоміченим читачами…» Вашій увазі пропонуються поезії українською мовою, частина яких перекладена англійською.

Ми скоро стрінемось, я в цьому певен.

В моїй душі розбурханість така…

Розлуки час. Я маю достеменно

Пізнать її, яка вона гірка.

То сніг, то дощ. І в хмарах темне небо.

Піднявся вітер. Раптом він затих.

Мені сьогодні, як ніколи, треба

Вернути синяву в очах твоїх.

До рук твоїх так хочеться припасти

Й відчути запах рідного тепла.

І на останок тихо запитати:

«Де ж ти була, кохана? Де була?»

******************

One day we’ll meet, I’m pretty sure…

There’s such a mess inside of me…

You’re far away… There is no cure…

I feel indifferent to glee…

The sky is dark, the rain is falling…

The wind is sharper than a knife…

I strive to you, I hear your calling –

Tonight or never in my life.

I dream about your warm embraces –

The smoothest touch I’ve ever seen…

I want to say: “I’ve walked through spaces…

Where have you been? Where have you been?”

Тільки ти в моїм серці, в душі,

Ніжний промінь моєї любові.

Я стрічаю світанки з тобою,

Де бувають то сніг, то дощі.

А коли над землею встає

Сонця диск і яскраво палає,

Ти в подушку вуста не ховаєш,

Віддаєш найдорожче своє.

Щиро вдячний я Небу й рокам,

Що з тобою мене поєднали,

Що єдиною долею стали.

І вовіки не каятись нам.

******************

You are for me, my body and my soul –

A tender ray of never-ending light…

Through all my life I’ve got the only goal –

To meet the dawns and sunsets by your side.

And when the morning lightens all around

I feel the sun enamored of your dreams…

I see your smile, so peaceful and so sound –

I know my love’s much stronger than it seems…

I feel so grateful to the years we spent:

They captured us and made us be one whole…

My words are simple, yet so eloquent –

You are for me, my body and my soul…

Замріявшись, ти у вікно дивилась.

А я, ввійшовши, зупинився і

Спостерігав здаля лиш несміливо,

Щоб не сполохати фантазії твої.

В стрункій поставі я впізнав Венеру,

Такий же профіль, лінія плечей.

Чарівності дано тобі надміру,

Тому й не міг я відвести очей.

У світлі, що пробилось крізь віконце,

Ти вся сіяла, схожа на алмаз.

І зрозумів я: мій суперник – сонце,

До котрого стояла ти анфас.

******************

Daydreaming, you looked up into the sky

When I came in and stopped upon my way…

I meant to watch you but I was so shy

To bother you while you were far away…

You looked like Venus, slim and nicely-built,

The same profile, a graceful body line…

I stared at you, though I was feeling guilt,

‘Cos all I wanted was to make you mine.

But suddenly I saw the ray of light…

Your face was gleaming like a purest stone…

The sun’s my rival, so I went to fight

For you to know you’d never be alone.

Ти нахилилась і мене поцілувала.

У цей момент з небес скотилася зоря.

Та більш нічого вже для нас не існувало

В цю теплу літню ніч – лиш ти і я.

Твої вуста мене голубили так ніжно,

Від насолоди подих я затамував.

І ми пливли на хвилі пристрасті неспішно,

Мов одинокий океанський пароплав.

Коли ж над обрієм з’явились світлі плями

І синій ранок у вікно прошелестів,

Ми засинали зі щасливими думками

Про дивну силу наших почуттів.

******************

The very moment when a star was falling

You leaned to me and kissed me in the cheek.

That night it seemed to me the world was stolen;

We were together – only you and me.

Your flaming lips were fondling me so slowly –

I held my breath because of sweet delight…

We felt the passion and it was so holy…

We drifted like two boats through starry night.

We fell asleep, so happy, yet so quiet,

The birds were singing at the break of dawn…

We were in love and no one could deny it…

It was a mystery we’d never known.

Без кохання жити неможливо.

В ньому лиш неперебутня суть.

Коли є у білім світі диво,

То його любов’ю люди звуть.

Мчить у синім просторі планета,

Тихі зорі падають в ріллю,

В світі є Ромео і Джульєтта,

В світі є чаруюче «люблю».

Всі ми – діти пристрасної миті,

Від чуття йдемо, від доброти.

Як же можна жити й не любити

Як же можна щастя не знайти!

Хто зрікався – хай повірить знову,

Хто не знав – хай вкусить згубний плід.

Сенс життя людського – у любові,

І на цім весь Божий світ стоїть.

******************

You cannot live without love,

It’s all that has the truest sense.

If there’s a miracle above,

All people know it as romance.

Our planet rushes in the space

With falling stars and flying doves,

But real home’s the very place

Where there’s a heart that always loves.

We are the children of the sky,

We’re made to feel, we need to care.

How can we land if we can fly?

How can we hide what we can share?

If you denied you must believe,

If you rejected you should try…

We live to love, we love to live –

The loving heart is meant to fly…

 

Кохання світ… Він незбагненний,

Він вабить тисячами див.

Колись я в час благословенний

Тебе зустрів і полюбив.

І вже не думав я про інших,

Я прагнув лиш твого тепла,

Яке здавалось наймилішим.

Та зустріч щастя принесла.

Пройшли роки, мов дощ над гаєм,

Злетіли дні, як перший сніг.

А я життя не уявляю

Без ніжних поглядів твоїх.

Без млосних вранішніх цілунків,

Без грішних дотиків руки,

Без двох сердець тривожних стуків,

Які з’єднались на віки.

******************

The world of love is weird space

It is a miracle, you know…

One holy day in times of grace

I met you and I can’t let go…

I didn’t think about the others,

I only dreamt about your arms,

They felt heartwarming like my mother’s –

Since then, I can’t resist your charms.

The life has gone like pouring showers

And nothing matters anymore,

But I still tend to count the hours

To see you like the years before.

I can’t exist in any weather

Without your kisses and your touch,

Without two hearts that beat together –

I’m still in love with you so much…

Українська поезія про кохання – розмаїття почуттів любові.

Поезія – це мовне мистецтво, яке здатне передавати переживання, емоції та почуття талановито підібраними епітетами, метафорами та римами.

Сучасна українська поезія, ясна річ, значно різниться з поезією, яка була десятки років тому, проте її краса й глибина почуттів також вражає своєю силою і неповторністю. Вона спроможна викликати різні емоції, зачарувати, надихнути, підбадьорити, заспокоїти людину й навіть зцілити душу. Поезія здатна зачепити глибинні струни нашої душі, залишаючи після себе тільки позитивні емоції, закарбовуючи в серці та в пам’яті найкращі спогади.

Любовна поезія – це передусім краса людських почуттів. Про любов було написано дуже багато творів, пісень і віршів, але, незважаючи на це, всі вони унікальні та неповторні, оскільки кожна людина виражає свою любов і почуття по-різному, своїми словами й метафорами. Крім того, любов — поняття багатогранне, описати її декількома словами зовсім непросто. Сучасна поезія про кохання проникає в саме серце й дарує частинки тепла та любові, якими так щедро діляться зі своїми читачами поети.

Українська поезія про кохання – це дуже зворушливі, чуттєві та теплі твори з глибинним сенсом. Вони захоплюють, зачаровують і закохують у себе поціновувачів художнього слова й щирих почуттів. Напевно, тільки вірші спроможні в повній мірі показати, наскільки сильно й щиро здатна кохати людина.

Поезія – це краса слова, велика гама почуттів, а також цінна спадщина українського народу, яка й через десятки років буде такою ж неперевершеною для сприйняття.

Сподобались книги Олександра Високого?