Вірші українською

Вірші Олександра Високого

«Кохану людину треба бачити не очима, а серцем», – так вважає Олександр Високий. Поет наголошує, що його вірші – це спроба закарбувати на папері безмежний світ наших почуттів, і сподівається, що «світло любові, ніжне й чарівне, не залишиться непоміченим читачами…» Вашій увазі пропонуються поезії українською мовою, частина яких перекладена англійською.

Це сьогодні дивляться на статки,

Вдалий шлюб – мета для багатьох.

В наші дні про це не мали й гадки,

Із багатств – обручки лиш на двох.

А також – букети дивних квітів,

В них кохання неповторна суть.

Дотепер ми світлом їх зігріті,

Світлом щастя, що ніколи не забуть.

Як же мало треба нам з тобою:

Квіти і звучання ніжних слів.

Ми багаті почуттям любові,

А воно – найбільший із скарбів.

******************

The life they live today is full of money,

A mercenary marriage is a common thing.

When we were young that was unknown, my honey,

The treasure we had got was our rings…

And there were flowers, delicate and tender –

They still contain the dignity of grace…

We feel so warm each time when we surrender

To their beauty lightening our place.

Our life is simple and we strive for nothing –

The only thing we need is precious time

To say the words that do not need discussing

And see the flowers’ overwhelming prime.

На все прийдешнє воля Неба.

І долі нам не обминуть.

Та я весь час ішов до тебе.

Я знав одну-єдину путь.

І вдалині світила наче

Твоя зоря. Я йшов туди…

І хай тебе я ще не бачив –

Та ти була в мені завжди

Якоюсь іскрою тривоги,

Чарівним повівом із мли.

І знаю я: твої дороги

Завжди до мене лиш вели.

******************

All that comes is governed by the skies

And we can’t deceive the tricky fate.

Yet, I reached you and I tore the ties –

I just knew I had the only way.

There’s a star which guides me with its light,

I don’t see it but I blindly follow…

It is you… You’ve always been inside

And without you I would be so hollow…

When I’m worried, feeling insecure,

There’s a lighthouse showing me the way…

And the roads, I know, all lead to you…

You’re my sunshine on the gloomy day.

Є в житті момент для оптимізму:

Сходить сонце – вирушаю в сад,

Де у променях, схвильовані і ніжні,

Квіти, що садила ти, стоять.

Ти оберігала їх, плекала…

І тепер – невже дива ще є? –

Погляд їх, тривожний і ласкавий,

Серце зачаровує моє.

Квіти ці зірвати? Ні, не можу.

А вітрець непроханий скубе…

Тріпотіння пелюсток тривожне

Так мені нагадує тебе.

******************

There’s a place for goodness in our lives:

Once I’m up I rush to see the flowers

That you grew… Oh, God, they look so nice!

Seems to me, they’ve got some magic powers.

You were kind and treated them with care…

Now they flourish smiling like a toy.

Even though sometimes their eyes look scared,

Every time they fill my soul with joy.

Can I cut the flowers? No, for sure,

But the wind is tearing them apart…

Their petals, feverish and pure,

Take me back to you and please my heart…

Я вже не можу жити без чекання

Твоєї ласки, дотику долонь.

Колись іскринка нашого кохання

Переросла в негаснучий вогонь.

І він горить святково і красиво,

Освітлює всі прагнення душі.

Ми віримо в його звичайне диво,

Як вірять трави в весняні дощі.

Ти посміхнулась, тихо притулилась…

Природний жест, а в нім загадка є.

І знову серце радісно забилось.

Яка ж ти люба, сонечко моє.

******************

I cannot stand to live without waiting

For your delight and softness of your touch…

One spark of love – it takes no more creating

To light the flame of ardency as such.

Its spurts are unappeasable and breezy,

They lighten all desires of a soul.

And we believe that miracles are easy

Like grass believes that rain is soon to fall.

You smiled and snuggled, delicate and quiet

A simple gesture – mystery inside.

My heart beats faster and I can’t deny it –

It’s great to feel that you’re by my side.

Я приніс ромашки: «Ось, дивися…»

Ти мені: «Вже свято? А яке?..»

Видно, я помилки припустився,

Раз питання виникло таке.

Виправлюсь, пробач мені, будь ласка.

Але цей букет… Ти лиш відчуй,

В нім ще наше літечко не згасло,

І краси в нім, й сонця досхочу.

Виправлюсь, пробач мені, я прошу.

Нестабільність – випадковий штрих.

Біля ніг твоїх я – подорожник.

А ромашки… Знаю: любиш їх.

******************

“Here you are…” – I brought a bunch of daisies…

You replied: “Is there a holiday?”…

It’s my fault and you might think I’m crazy –

That is why I don’t know what to say.

Please, forgive me and I will be better…

But the flowers… Take a look at them!

They are shining, nothing else can matter,

They are nice and full of summer jam.

Please, forgive me that I made you wonder…

I’m a plantain by the road you cross.

Keep the daisies; even if I blunder

I’m aware that you like their gloss.

Знову сонце над нами і вітер п’янкий.

Все так просто, але – не банально.

Я беру обережно промінчик ясний,

Ставлю в вазу на столик журнальний.

Сидимо на терасі. Над нами бджола

Пролетіла – відстала від рою.

Ми святкуємо тут, а у когось – діла,

Як то кажуть, нема їм спокою.

Ти нестримна така, мов тяжіння земне.

І бентежиш, і звеш, і палаєш.

Як завжди, тихо з розуму зводиш мене,

А в коханні так швидко згораєш.

******************

The sun’s above again this breezy day…

It’s all so simple but it isn’t trite.

I catch the brightest and the warmest ray

To put it in a vase right by my side.

Let’s sit on the terrace… There is a bee

She’s probably turned up behind its swarm.

We’re celebrating, others have no glee

When one is cold another should be warm.

You’re irresistible like gravity or fire –

Embarrass me and beckon me again…

You keep on burning in your own desire,

As always, you are driving me insane…

Українська поезія про кохання – розмаїття почуттів любові.

Поезія – це мовне мистецтво, яке здатне передавати переживання, емоції та почуття талановито підібраними епітетами, метафорами та римами.

Сучасна українська поезія, ясна річ, значно різниться з поезією, яка була десятки років тому, проте її краса й глибина почуттів також вражає своєю силою і неповторністю. Вона спроможна викликати різні емоції, зачарувати, надихнути, підбадьорити, заспокоїти людину й навіть зцілити душу. Поезія здатна зачепити глибинні струни нашої душі, залишаючи після себе тільки позитивні емоції, закарбовуючи в серці та в пам’яті найкращі спогади.

Любовна поезія – це передусім краса людських почуттів. Про любов було написано дуже багато творів, пісень і віршів, але, незважаючи на це, всі вони унікальні та неповторні, оскільки кожна людина виражає свою любов і почуття по-різному, своїми словами й метафорами. Крім того, любов — поняття багатогранне, описати її декількома словами зовсім непросто. Сучасна поезія про кохання проникає в саме серце й дарує частинки тепла та любові, якими так щедро діляться зі своїми читачами поети.

Українська поезія про кохання – це дуже зворушливі, чуттєві та теплі твори з глибинним сенсом. Вони захоплюють, зачаровують і закохують у себе поціновувачів художнього слова й щирих почуттів. Напевно, тільки вірші спроможні в повній мірі показати, наскільки сильно й щиро здатна кохати людина.

Поезія – це краса слова, велика гама почуттів, а також цінна спадщина українського народу, яка й через десятки років буде такою ж неперевершеною для сприйняття.

Сподобались книги Олександра Високого?