Вірші українською

Вірші Олександра Високого

«Кохану людину треба бачити не очима, а серцем», – так вважає Олександр Високий. Поет наголошує, що його вірші – це спроба закарбувати на папері безмежний світ наших почуттів, і сподівається, що «світло любові, ніжне й чарівне, не залишиться непоміченим читачами…» Вашій увазі пропонуються поезії українською мовою, частина яких перекладена англійською.

Радію я, що знову поруч ти,

Що в наших днях не згасла ще надія,

Що на столі троянди пломеніють,

І ми готові сто доріг пройти.

Радію ніжним поглядам твоїм,

Таким пекучим і таким жаданим.

І нехтуючи гамом ресторанним,

Ми зустріч нашу переносим в дім.

Коли ми разом – зайвий цілий світ.

Під дзвін бокалів повторю я слово,

Яке по сутності давно не нове,

Але приємне слуху стільки літ.

Радію я, що ніч дарує нам

Всі переливи почуттів глибинних.

Таких бажаних і таких нестримних…

А вся печаль залишиться дощам.

******************

I’m glad to see you by my side again

And pleased to know that hope’s not yet away,

Those roses on the table are to stay

And we will walk through any roads of pain.

I’m glad to catch your loving gaze,

That’s so beloved and so yet burning

And paying no attention to the yearning

We carry ourselves to our place.

When we’re together we don’t need this world,

With glasses clinking I will need to say

Not something new but pleasant anyway

And I believe these are the words of gold.

I’m always happy when it’s night again

It keeps all shades of our deepest feeling

It makes us crazy, though, it is so healing

And all the pain is vanished with the rain…

Після мряки й дощів повернулась зима.

Над снігами піднявся яскравий солярис.

А в душі моїй пауз затемнень нема:

Я з тобою і в дощ, і в морози кохаюсь.

І люблю, і любитиму я попри все,

Наді мною земні катаклізми не владні.

Хай негоду мені день новий принесе –

Він нічого не змінить у нашім коханні.

Вечоріє… І сонце сідає за гай.

Загоряються в небі вогні кольорові.

Хай минають літа, але, мила, ти знай,

Що немає нічого сильніш від любові.

******************

After drizzle and fog there was winter again

And the sun played its game in the snow…

But my heart doesn’t know gloomy weather and rain:

I’m with you in all weathers, I know…

I will love you whatever the destiny brings

No disasters can influence me.

And whatever the weather’s, my heart always sings

That our love is eternal and free.

Evening comes with the sun hiding over the grove

And the stars flashing brightly above.

Let the years go by but I need you to know

There is nothing more forceful than love.

Образ твій вигадувать не стану,

Ти мені потрібна без прикрас.

Я тебе, чарівну і жадану,

Так кохаю, наче в перший раз.

Ти прийшла, здається, просто з Неба,

Водночас на щастя й… на біду,

Бо з моменту зустрічі – від тебе

Я очей своїх не відведу.

Ти мене привабила й згубила,

Наче сонця променем здаля…

Падаю, мов яблуко дозріле,

На твоє смарагдове гілля.

******************

I don’t want to feign you like a painting

For I need you just the way you are.

I’m enamored and I can’t keep waiting

For your love, my little glaring star…

You were right from Heaven, unexpected,

Bringing luck with madness and it’s true –

Since I met you, I’ve become infected,

I can never take my eyes off you.

You attracted me and pinned me like a staple,

Like a ray of sun from far away…

I am dropping like the ripest apple

In your branches, evergreen, to stay…

Мені завжди

Твоєї ніжності бракує…

Коли, буває,

Відстань розділяє нас –

В краю далекому

Лише про те жалкую,

Що почуттів твоїх

Не взяв я про запас.

За нескінченною

Тягнучкою дороги

Я чую голос твій

І шепіт рідних нив…

І де б не був я –

Поспішаю до порога,

Де я тобі, кохана,

Серце залишив.

******************

I always lack

Your tender, silky touch…

And when it happens

That we are apart,

The only thing

I can regret so much

Is that I didn’t

Save it in my heart.

Through that infinite

Slowness of the way

I hear your voice

And whisper of the field…

I know for sure:

However far away

You hide my heart

Behind the strongest shield.

Знову квітом дихає природа,

Пелюстковий дощ нечутно ллє.

Стільки років, мила, твоя врода

Серце зачаровує моє.

Я до тебе лину, я зникаю

У безмежнім просторі чуття.

З перших днів я так тебе кохаю,

Ти – любов всього мого життя.

Скільки там нам випало, не знаю,

Та ніщо не владне, коли є

Ніжність, що ніколи не минає,

І кохання зоряне твоє.

******************

Nature’s breathing with a scent of flower,

Dropping petals like a silent rain.

Time goes by, but you don’t lose the power

To fascinate me with your charm again.

I strive for you, I seem to disappear

In that infinite sentimental mime.

I fell so deep in love with you, my dear,

You are my one until the end of time.

Whatever happens, darling, I am sure

That nothing matters in this crazy world

But tenderness that’s my eternal lure,

And starry love that’s shimmering like gold.

На пелюстках розквітлої троянди

Помітні краплі чистої роси.

Вона чудова, неповторна, справді

Подібної в саду нема краси.

Хотів я квітку зрізать, та не в силах,

Дивлюсь на неї, думаю про те,

Що біля нас з тобою все красиве,

І ніжне, і чарівне лиш цвіте.

Тому і щастя наше – не омана,

З роками його світло не згаса.

І наче символ нашого кохання –

Троянди пломенистої краса.

******************

On petals of a budded rose

I see the drops of morning dew.

It is so pure, unique and close,

Unequalled as it’s always new.

I wished to cut the floweret,

But then I glanced at it and thought:

“Look, all around us is so great,

What charm and tenderness it’s got!”

Thus, happiness is not deceit

It doesn’t fade with time that flows,

And our love is as complete

As are the petals of the rose.

Українська поезія про кохання – розмаїття почуттів любові.

Поезія – це мовне мистецтво, яке здатне передавати переживання, емоції та почуття талановито підібраними епітетами, метафорами та римами.

Сучасна українська поезія, ясна річ, значно різниться з поезією, яка була десятки років тому, проте її краса й глибина почуттів також вражає своєю силою і неповторністю. Вона спроможна викликати різні емоції, зачарувати, надихнути, підбадьорити, заспокоїти людину й навіть зцілити душу. Поезія здатна зачепити глибинні струни нашої душі, залишаючи після себе тільки позитивні емоції, закарбовуючи в серці та в пам’яті найкращі спогади.

Любовна поезія – це передусім краса людських почуттів. Про любов було написано дуже багато творів, пісень і віршів, але, незважаючи на це, всі вони унікальні та неповторні, оскільки кожна людина виражає свою любов і почуття по-різному, своїми словами й метафорами. Крім того, любов — поняття багатогранне, описати її декількома словами зовсім непросто. Сучасна поезія про кохання проникає в саме серце й дарує частинки тепла та любові, якими так щедро діляться зі своїми читачами поети.

Українська поезія про кохання – це дуже зворушливі, чуттєві та теплі твори з глибинним сенсом. Вони захоплюють, зачаровують і закохують у себе поціновувачів художнього слова й щирих почуттів. Напевно, тільки вірші спроможні в повній мірі показати, наскільки сильно й щиро здатна кохати людина.

Поезія – це краса слова, велика гама почуттів, а також цінна спадщина українського народу, яка й через десятки років буде такою ж неперевершеною для сприйняття.

Сподобались книги Олександра Високого?