Вірші українською

Вірші Олександра Високого

«Кохану людину треба бачити не очима, а серцем», – так вважає Олександр Високий. Поет наголошує, що його вірші – це спроба закарбувати на папері безмежний світ наших почуттів, і сподівається, що «світло любові, ніжне й чарівне, не залишиться непоміченим читачами…» Вашій увазі пропонуються поезії українською мовою, частина яких перекладена англійською.

В садибі нашій проліски з’явились,

Я їх знайшов між старих яворів.

І очі твої щастям засвітились,

Як не світились вже багато днів.

Ти посміхалась щиро і чарівно,

І настрій твій мені передававсь.

А колір квітів бездоганно синьо

У погляді коханім відбивавсь.

У стумах, що густішали дедалі,

Створіння ніжні колихав вітрець.

Маленькі квіти всі твої печалі

Звели у час вечірній нанівець.

Травень заблукав серед тюльпанів,

Що в саду так рясно розцвіли.

Ніжні і шляхетні, наче пані,

Мов з картини тільки-но зійшли.

Є таки краса на білім світі,

Серце б’ється, в захваті душа.

Я дивився й зовсім не помітив,

Як ти в сад квітучий увійшла.

Лиш коли до мене притулилась,

Я відчув тепло твоїх долонь.

А тюльпани сонячно світились,

В них горів чуття мого вогонь.

Я часто мрію, і до мене

Приходить милий образ твій:

То загадково-незбагненний,

То дорогий і чарівний.

Приймаю всю тебе, кохана,

Не уявляю днів своїх

Без ніжних пестощів жаданих

І без взаємностей палких.

Твій стан до себе пригортаю

(Мені тебе сам Бог послав!)

І вже уваги не звертаю

На те, чи сон це лиш, чи яв.

Травневі дні зеленим годять даром,

А квіт з дерев поволі обліта.

Спекотне літо прийде незабаром

І дозволу ні в кого не спита.

Нам справді теплих днів не вистачає,

Зима була сувора як на те.

А поки вітер пелюстки змітає,

І на стежках спориш густий росте.

В саду тюльпанів килим, як красиво!

Вже стільки раз цвіли, але чому

Сприймаю я їх ніжний квіт, як диво,

Як казку, що минає, чарівну?

Підійди до мене серед ночі,

Поцілуй, мов мавка, приласкай.

Квіт свій ніжний, пристрасний дівочий,

До останніх пелюсток віддай.

З неба зорі дивляться досвітні,

В верховіттях місяць проплива.

Твої руки трепетні, тендітні,

А вуста печуть, мов кропива.

Боже мій, яка пекельна згуба.

Справді, все віддам за мить одну.

Ти така і бажана, і люба,

Тому я ще довго не засну.

Гаряче сонячне проміння

Бере в полон рослинний світ.

Такого буйного цвітіння

Не бачив я багато літ.

Долини, луки і діброви

Сіяють більше, ніж завжди.

А як цвітуть білоголові,

Мов у хустках, рясні сади!

І ти розквітла, моя мила,

Даруєш пристрасні чуття.

Моє ти серце полонила

Не на роки – на все життя.

Українська поезія про кохання – розмаїття почуттів любові.

Поезія – це мовне мистецтво, яке здатне передавати переживання, емоції та почуття талановито підібраними епітетами, метафорами та римами.

Сучасна українська поезія, ясна річ, значно різниться з поезією, яка була десятки років тому, проте її краса й глибина почуттів також вражає своєю силою і неповторністю. Вона спроможна викликати різні емоції, зачарувати, надихнути, підбадьорити, заспокоїти людину й навіть зцілити душу. Поезія здатна зачепити глибинні струни нашої душі, залишаючи після себе тільки позитивні емоції, закарбовуючи в серці та в пам’яті найкращі спогади.

Любовна поезія – це передусім краса людських почуттів. Про любов було написано дуже багато творів, пісень і віршів, але, незважаючи на це, всі вони унікальні та неповторні, оскільки кожна людина виражає свою любов і почуття по-різному, своїми словами й метафорами. Крім того, любов — поняття багатогранне, описати її декількома словами зовсім непросто. Сучасна поезія про кохання проникає в саме серце й дарує частинки тепла та любові, якими так щедро діляться зі своїми читачами поети.

Українська поезія про кохання – це дуже зворушливі, чуттєві та теплі твори з глибинним сенсом. Вони захоплюють, зачаровують і закохують у себе поціновувачів художнього слова й щирих почуттів. Напевно, тільки вірші спроможні в повній мірі показати, наскільки сильно й щиро здатна кохати людина.

Поезія – це краса слова, велика гама почуттів, а також цінна спадщина українського народу, яка й через десятки років буде такою ж неперевершеною для сприйняття.

Сподобались книги Олександра Високого?