Вірші українською

Вірші Олександра Високого

«Кохану людину треба бачити не очима, а серцем», – так вважає Олександр Високий. Поет наголошує, що його вірші – це спроба закарбувати на папері безмежний світ наших почуттів, і сподівається, що «світло любові, ніжне й чарівне, не залишиться непоміченим читачами…» Вашій увазі пропонуються поезії українською мовою, частина яких перекладена англійською.

Кілька крапель роси на троянді.

Знов нахмарилось небо на дощ.

Ми з тобою удвох на веранді

Сидимо і говорим про щось.

Я дивлюсь в милі очі блакитні

І не чую, здається, вже слів.

В ці наповнені ніжністю миті

Я від чар твоїх просто зомлів.

Випадково торкнувся долоні

І відчув наших пальців злиття,

А також як пульсує у скронях

Чи то кров, чи нестримне чуття.

Весна нині щедра, прекрасна.

Все квітне в полях і садках.

І дні не захмарені, ясні,

І ночі в яскравих зірках.

І ти – наче диво любові.

Дивлюся і не надивлюсь.

І все я віддати готовий

За дотик хвилюючий вуст.

Якби-то весна не кінчалась,

Не стукали в двері громи.

І ми без утоми кохались,

Кохались, як вмієм лиш ми.

Я для тебе пишу,

Лиш для тебе

Про мою незгасиму любов.

І про це знає зоряне небо,

Знають сутінки ближніх дібров.

Розквітає в саду горобина,

Пелюстки яблуневі летять.

Ти моя ніжна парость єдина,

Божий дар і душі благодать.

Хай не раз відгукнеться нам небо,

Донесе вітер шелест дібров.

Все життя я пишу лиш для тебе,

Бо в житті тільки ти і любов.

Все підпорядковане чуттям,

І гірка, й солодка ця неволя.

Я не знаю, чому саме нам

Посміхнувся випадок чи доля.

Кожний день я відчуваю, як

Квіт кохання набирає сили.

В цьому сенс життя, і саме так

Перші люди – у коханні – жили.

Я тобі приніс букет троянд,

Ніжні квіти, зіткані з любові.

Подивись, як роси в них горять,

Наче перші зорі вечорові.

Ти мене і цілуєш, і пестиш,

Грішно губиш

І зцілюєш знов.

Ти умієш до Неба піднести

Нашу пристрасті повну любов.

Я приходжу до тебе ночами,

Віддаюсь зорепаду чуттів.

Ти своїми палкими вустами

Робиш так,

Щоб я просто зомлів,

Щоб я впав на бажань перехресті,

В прохолоді завмерлих дібров.

Ти так ніжно і солодко

Пестиш,

Грішно губиш і зцілюєш знов.

Я не забув далекий травень,

Коли в цвіту стояв садок,

А ти сміялась і збирала

В долоні сталки пелюсток.

Ти їх збирала і жбурляла,

Вони летіли, наче сніг.

Дерева вітами хитали.

А я п’янів від чар твоїх.

Були ми наче в сні зимовім,

Навкруг білів і сад, і світ…

Кохання наше пелюсткове

Ми зберегли з тих юних літ.

За листопадом сніг повіє –

Всьому в житті свій час і строк.

Та знову в травні нас зігріє

Кружляння білих пелюсток.

Українська поезія про кохання – розмаїття почуттів любові.

Поезія – це мовне мистецтво, яке здатне передавати переживання, емоції та почуття талановито підібраними епітетами, метафорами та римами.

Сучасна українська поезія, ясна річ, значно різниться з поезією, яка була десятки років тому, проте її краса й глибина почуттів також вражає своєю силою і неповторністю. Вона спроможна викликати різні емоції, зачарувати, надихнути, підбадьорити, заспокоїти людину й навіть зцілити душу. Поезія здатна зачепити глибинні струни нашої душі, залишаючи після себе тільки позитивні емоції, закарбовуючи в серці та в пам’яті найкращі спогади.

Любовна поезія – це передусім краса людських почуттів. Про любов було написано дуже багато творів, пісень і віршів, але, незважаючи на це, всі вони унікальні та неповторні, оскільки кожна людина виражає свою любов і почуття по-різному, своїми словами й метафорами. Крім того, любов — поняття багатогранне, описати її декількома словами зовсім непросто. Сучасна поезія про кохання проникає в саме серце й дарує частинки тепла та любові, якими так щедро діляться зі своїми читачами поети.

Українська поезія про кохання – це дуже зворушливі, чуттєві та теплі твори з глибинним сенсом. Вони захоплюють, зачаровують і закохують у себе поціновувачів художнього слова й щирих почуттів. Напевно, тільки вірші спроможні в повній мірі показати, наскільки сильно й щиро здатна кохати людина.

Поезія – це краса слова, велика гама почуттів, а також цінна спадщина українського народу, яка й через десятки років буде такою ж неперевершеною для сприйняття.

Сподобались книги Олександра Високого?