Вірші українською

Вірші Олександра Високого

«Кохану людину треба бачити не очима, а серцем», – так вважає Олександр Високий. Поет наголошує, що його вірші – це спроба закарбувати на папері безмежний світ наших почуттів, і сподівається, що «світло любові, ніжне й чарівне, не залишиться непоміченим читачами…» Вашій увазі пропонуються поезії українською мовою, частина яких перекладена англійською.

А все-таки життя прекрасне

І варте добрих, вдячних слів –

За ранок прохолодний, ясний,

За теплий легіт вечорів.

За щедру мить, що надихає,

За злет фантазій, втому рук,

За те, що я тебе кохаю

Без нищівних сердечних мук.

За світ, де виростають діти,

За радість виховання їх.

За те, що вмієш ти любити

Так, як ніхто любить не зміг.

В раю зійдуться наші душі знов…

Тому що зберегли в коханні вірність,

Не піддались спокусам,

Мали гідність,

І над усе піднесли ми любов.

На дні, які попереду у нас,

Дивлюсь доволі впевнено й спокійно,

Оскільки по життю йдемо ми гідно

Без ревнощів, словесних викрутас.

І в котрий раз тобі я повторю:

— Не підкоряйся смуткам і печалям –

У нас попереду в квітучих луках далі.

Я кожну мить тебе боготворю,

Хай наші душі стрінуться в раю…

У липні світ наповнений тепла.

Після дощу він стомлено затих.

Ти вранці в дім фіалки принесла,

І розплескався ніжний запах їх.

І стало вмить святково на душі.

Букет навіяв світлі мрії нам.

Невже він силу чудодійну мав,

Яку не вклав я навіть у вірші,

Що вища за палку напругу фраз,

За музику небесних клавесин?..

Так, квіти знов зачарували нас

Вінцем нерукотворної краси.

Впало перше сонячне проміння,

Висвітило в полі силует…

Я зібрав ромен і на коліна

Мимохіть поклав тобі букет.

Ти до квітів ставишся незвично:

Пестиш, прихиляєш до грудей,

Наче купку крихітних дітей.

Цей момент доволі поетичний.

Як мені про тебе не писать!

І про квіти – сонячні створіння,

Що лежать у тебе на колінах

І про щось замріяно мовчать.

У цьому місті ми любов пізнали…

Його нема серед відомих міст,

Але воно –

І це не так вже й мало –

В моє життя новий вдихнуло зміст.

В нім почалась

Стосунків наших повінь.

І попливли ми в океані днів,

Наповнених красивої любові,

Відколи в ньому я тебе зустрів.

Стоїть серед степів далеке місто,

Над ним небесна шириться блакить.

В минуле повернутись вже запізно,

Та подумки душа туди летить.

В хризантемах, білих і холодних,

Є загадка й містики печать.

Пелюсткові перли, дух солодкий

Так хвилюють, що не передать.

В них з’єдналось все: казковість мрії,

Біль і лагідність тендітних сфер.

Ще з дитинства квітом цим хворію.

Видно, не одужав дотепер.

Знову я купую хризантеми,

В захваті додому їх несу.

Знаю, мила, знаю достеменно,

Що подібну не знайдеш красу.

Українська поезія про кохання – розмаїття почуттів любові.

Поезія – це мовне мистецтво, яке здатне передавати переживання, емоції та почуття талановито підібраними епітетами, метафорами та римами.

Сучасна українська поезія, ясна річ, значно різниться з поезією, яка була десятки років тому, проте її краса й глибина почуттів також вражає своєю силою і неповторністю. Вона спроможна викликати різні емоції, зачарувати, надихнути, підбадьорити, заспокоїти людину й навіть зцілити душу. Поезія здатна зачепити глибинні струни нашої душі, залишаючи після себе тільки позитивні емоції, закарбовуючи в серці та в пам’яті найкращі спогади.

Любовна поезія – це передусім краса людських почуттів. Про любов було написано дуже багато творів, пісень і віршів, але, незважаючи на це, всі вони унікальні та неповторні, оскільки кожна людина виражає свою любов і почуття по-різному, своїми словами й метафорами. Крім того, любов — поняття багатогранне, описати її декількома словами зовсім непросто. Сучасна поезія про кохання проникає в саме серце й дарує частинки тепла та любові, якими так щедро діляться зі своїми читачами поети.

Українська поезія про кохання – це дуже зворушливі, чуттєві та теплі твори з глибинним сенсом. Вони захоплюють, зачаровують і закохують у себе поціновувачів художнього слова й щирих почуттів. Напевно, тільки вірші спроможні в повній мірі показати, наскільки сильно й щиро здатна кохати людина.

Поезія – це краса слова, велика гама почуттів, а також цінна спадщина українського народу, яка й через десятки років буде такою ж неперевершеною для сприйняття.

Сподобались книги Олександра Високого?