Вірш Олександра Високого “Народна революція. Герої не вмирають!”

Опубліковано Березень 15,2014
"Народна революція. Герої не вмирають!" О. Високий

Ні, то не стогне Дніпр широкий,
Не хвилі в небо підійма…
То на Майдані люд вкраїнський
З посад бандитів ригональних,
Як псів скажених, проганя.

Зажерлися, не знають міри
І зло небачене творять.
Тож і зібралась сила миру,
З усих усюд за правду, віру,
За честь і волю постоять.

Дивись, як майорять хоругви,
Народ стоїть плече в плече.
Лунає гнівне слово всюди:
Так більше жити ми не будем!
Цар від розправи не втече!

Той цар – продажний Янукович –
Сховавсь за путінський жупан.
Вже майже труп, а прагне крові
Щось там варнякає в Ростові,
Зостався, бач, ні з чим пахан.

Свободи сила незборима.
На жаль, так думають не всі.
Сепаратизм гуляє Кримом,
В Донбасі повно зради диму,
Там знову дивляться на схід.

О, схаменіться, люди, браття,
Ми всі – України сини.
Не страшно за народ вмирати,
Із ворогом до бою стати,
Та тільки ж ми не вороги!

Ні, то не Дніпр реве широкий,
Не хвилі в небо підійма.
То ми йдемо, і йтимем доки,
Як заповів Тарас, пророк наш,
Не згине нелюдей юрба,

Що в кров людськую, як водицю,
І день і ніч п’ють і гноблять
І слово наше українське,
І душу нашу українську.
За все їх маєм покарать!

Ні, то не стогне Дніпр широкий,
Не хвилі в небо підійма…
То на Майдані люд вкраїнський
З посад бандитів ригональних,
Як псів скажених, проганя.

Зажерлися, не знають міри
І зло небачене творять.
Тож і зібралась сила миру,
З усих усюд за правду, віру,
За честь і волю постоять.

Дивись, як майорять хоругви,
Народ стоїть плече в плече.
Лунає гнівне слово всюди:
Так більше жити ми не будем!
Цар від розправи не втече!

Той цар – продажний Янукович –
Сховавсь за путінський жупан.
Вже майже труп, а прагне крові
Щось там варнякає в Ростові,
Зостався, бач, ні з чим пахан.

Свободи сила незборима.
На жаль, так думають не всі.
Сепаратизм гуляє Кримом,
В Донбасі повно зради диму,
Там знову дивляться на схід.

О, схаменіться, люди, браття,
Ми всі – України сини.
Не страшно за народ вмирати,
Із ворогом до бою стати,
Та тільки ж ми не вороги!

Ні, то не Дніпр реве широкий,
Не хвилі в небо підійма.
То ми йдемо, і йтимем доки,
Як заповів Тарас, пророк наш,
Не згине нелюдей юрба,

Що в кров людськую, як водицю,
І день і ніч п’ють і гноблять
І слово наше українське,
І душу нашу українську.
За все їх маєм покарать!

">

Коментарі
Сподобались книги Олександра Високого?